Мозок закоханої людини: біохімія пристрасті та калейдоскоп гормонів

Мозок закоханої людини: біохімія пристрасті та калейдоскоп гормонів

Попри те, що стосунки між людьми оповиті ореолом романтики, вченим давно відомо – всім керують гормони. Саме вони впливають на вогонь в очах, відсутність сну й апетиту, піднесений настрій. Як і інші почуття, любов проходить кілька стадій – від повної ейфорії до байдужого ставлення до колись дорогої людині.

Три стадії закоханості: від пристрасті до дружнього ставлення

Три стадії закоханості: від пристрасті до дружнього ставлення

Недавні дослідження показали, що емоційний складник стосунків проходить через три стадії: жага, потяг, прив’язаність. На кожному з цих етапів у мозку відбуваються хімічні реакції певного характеру. Водночас виділяється велика кількість гормонів, що впливають на наші почуття та поведінку. Розглянемо кожну зі стадій докладніше.

Перший етап закоханості: жага

Це почуття підтримується в організмі статевими гормонами – естрогеном і тестостероном. У різних пропорціях вони є й у чоловічому, і в жіночому організмі. Виділяючись, вони відповідають за виникнення сексуального бажання до кого-небудь. Водночас у мозку відбуваються процеси, які знижують стрес і дають приплив бадьорості та сил. Тривалість цієї стадії – орієнтовно пів року, вона характеризується спалахом активності й емоцій. Вона закладена в організм людини еволюційно та відповідає за бажання відтворювати потомство.

Другий етап: потяг, або пристрасть

Жага змінюється романтичними почуттями до об’єкта симпатії. Саме в цій фазі ми пишемо вірші та пісні, днями мріємо про кохану людину, здійснюємо «божевільні» вчинки для того, щоб вразити партнера. Рівень стресу спочатку різко йде вгору, бурхливо виділяються адреналін і дофамін. На фізичному рівні це виглядає як прискорене серцебиття, спітнілі долоні та думки, що плутаються в присутності коханої людини. Через деякий час рівень гормонів йде на спад, загострення пристрастей знижується. Тривалість цієї фази – від року до трьох.

Третій етап: прихильність

До цієї стадії доходять пари, які перебувають у стосунках кілька років. Для неї характерна стійка прихильність до партнера, бажання берегти та зміцнювати стосунки. У багатьох на цьому етапі з’являється бажання зачати спільну дитину. Дії кожного з партнерів водночас спрямовані на створення загального простору, у якому на перше місце виходять вірність і повага. Романтика та пристрасть на цьому етапі знижуються. Гормони, що виділяються в цей час – окситоцин і вазопресин.


Нас усіх контролюють гормони: коли розум програє

Нас усіх контролюють гормони: коли розум програє

Під час усіх цих стадій організм продукує різні гормони, які і впливають на нашу поведінку та самопочуття. Розглянемо кожен із них докладніше.

Тестостерон та естроген

Це статеві гормони, які керують нашою поведінкою під час першої стадії закоханості. Тестостерон (умовно чоловічий гормон) змушує поводитися більш активно, зібрано, стимулює статевий потяг. Естроген належить до умовно жіночих гормонів (це означає, що в організмі чоловіків він теж є, але в малих кількостях). Він відповідає за прояв чуттєвості, ніжності, піднесений настрій.

Окситоцин

Особливо активно цей гормон виділяється під час фізичних втіх. Він виробляється в гіпоталамусі, формує емоційну прихильність, глибоке почуття кохання та вірність. Окситоцин робить людину чутливою та сентиментальною, турботливою, уважною до поведінки партнера. Він відповідає за створення довірчих стосунків і тієї самої близькості, до якої так прагнуть закохані. Ще одна важлива функція цього гормона – створення міцного емоційного зв’язку між матір’ю та дитиною. Виділення окситоцину після пологів допомагає матері забути про біль і відчути ніжність до новонародженого.

Є й не настільки приємний бік «окситоцинової бурі» – це зниження уваги, пам’яті, розумових здібностей.

Вазопресин

Повна протилежність окситоцину. Сприяє різкому посиленню пам’яті й уваги, змушує відчувати ворожість до «чужих». На фізичному рівні звужує кровоносні судини, підвищуючи тиск. Вазопресин впливає на створення міцного зв’язку з одним партнером, змушує певною мірою обмежити контакти з протилежною статтю та приділяти максимум уваги коханій людині. Продукується цей гормон гіпофізом.

Дофамін

Виробляється в гіпоталамусі та наднирниках. Належить до так званих гормонів задоволення. Саме дофамін «закріплює» бажану для організму поведінку, виробляючи звичку. Коли ви сповнені сил і намірів діяти – це теж він. Можна сказати, що цей гормон є найпотужнішим мотиватором. Починає вироблятися навіть не під час процесу, який приносить задоволення – а ще на стадії думок про майбутню подію. Якщо вона в реальності виявляється настільки ж приємною, як і в мріях, то виділення дофаміну на цю подію закріплюється. У такий спосіб формується стійка поведінка.

Серотонін

Цей гормон розташований у всіх тканинах та органах тіла, зокрема і в крові. Під впливом серотоніну підвищується настрій, збільшується кількість ударів серця у хвилину, слабне почуття голоду. Зростає статевий потяг до партнера. Коли ви помічаєте, що думаєте про кохану людину щохвилини – це теж наслідок посиленого вироблення серотоніну.

Кортизол

Один із гормонів стресу. Коли він надходить у кров, частішає дихання, червоніє обличчя, з’являється піт. Особливо активно виділяється тоді, коли об’єкт кохання перебуває не поруч. Кортизол знижує апетит і тримає нервову систему «на взводі». Його надлишок може призвести до болю в грудях, а також загострення хронічних захворювань.

Усі гормони можуть бути присутніми в різноманітних поєднаннях, викликаючи в нас величезну кількість емоційних реакцій.


Ген вірності: чи реально любити одного партнера все життя

Ген вірності: чи реально любити одного партнера все життя

Не секрет, що є люди, яким складно зберігати вірність партнеру. Чи є така поведінка особливістю характеру, наслідком виховання – чи вона повністю підпорядкована викиду в кров великої кількості гормонів певного виду? Розберемося в тому, чому одні люди моногамні, а інші не можуть обмежуватися одним партнером.

Вчені досліджували питання полігамії на прикладі мишей-полівок. Як з’ясувалося, у тварин є два типи рецепторів дофаміну – назвемо їх D1 і D2. Останній відповідає за прив’язаність. Якщо заблокувати ці рецептори, то полівка стане агресивною.

Після того як у самця миші виникла взаємна прихильність до самиці, у його мозку зростає кількість рецепторів D1. Виділяється дофамін, що зумовлює створення позитивного зв’язку. У результаті мозок самця змінюється так, що він стає абсолютно моногамним.

У полігамних особин інша картина – кількість рецепторів D1 у них з самого початку висока. І навіть зустріч із певною самицею не збільшує їхню кількість. Тому прихильності до однієї особини не виникає.

Цікавим є той факт, що вчені припускають наявність у людей схожих механізмів. Ті з нас, у кого виділяється більша кількість вазопресину, більш схильні до моногамних стосунків.

Подібні дослідження дають фундамент для подальшої роботи над регулюванням рівня гормонів. У цьому випадку люди б позбулися незручностей, пов’язаних із розбитим серцем, зрадою чи втратою інтересу до партнера.


Отримати додаткову інформацію про емоції та методи керування ними ви зможете на Biohacking Conference Kyiv, яка відбудеться 26 березня. Із темою «Мозок та емоції. Як зберегти здоров’я в боротьбі зі стресом» на конференції виступить докторка біологічних наук Нана Войтенко.

Оцініть цю новину:
(53 голосів, середнє 4.32 із 5.)

Придбати квиток
Підпишіться і дізнайтеся першим про топових спікерів і головні новини конференції