Вірусолог Надія Жолобак: про можливі проблеми вакцинації та вплив вірусів на безсмертя

Вірусолог Надія Жолобак: про можливі проблеми вакцинації та вплив вірусів на безсмертя

Які процеси лежать в основі старіння організму? Чи спроможні віруси боротися з пухлинами? Чим характеризується коронавірус і на які нюанси потрібно звертати увагу, щоб забезпечити захист від COVID-19? На ці та інші питання в інтерв’ю для Biohacking Conference Kyiv 2020 відповіла українська вчена, вірусолог, кандидатка наук у сфері біології Надія Жолобак.

Надія – авторка численних науково-популярних статей, лауреатка премії НАН України ім. О. В. Палладіна. Працює старшою науковою співробітницею в Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.

В інтерв’ю Надія поділилася знаннями про віруси та чинники їхньої мутації, розповіла про їхній вплив на довголіття людини, а також прокоментувала питання вакцинації проти COVID-19.

Інтерв’юер: Biohacking Conference Kyiv (BCK)

Респондент: Надія Жолобак (Н. Ж.)


BCK: Які чинники лежать в основі пошкодження клітин і старіння людського організму?

Н. Ж.: В основі пошкодження клітин і старіння людського організму лежить порушення балансу взаємодії між клітинами та довкіллям. Тобто внаслідок зниження здатності клітини до відновлення вплив чинників довкілля стає некомпенсованим.

Сутність живого, як і будь-яких інших форм матерії, полягає в постійній взаємодії та відображені в реальних формах цієї взаємодії. Так відбувається формування організму із зародка, становлення зрілого організму, його старіння. Надто сильні, які не піддаються адекватній компенсації, впливи чинників зовнішнього середовища спричиняють стрімке чи не дуже, але зношування відновлювальної здатності клітини та організму загалом.

Хочу звернути увагу на роботи нашого земляка, завідувача лабораторії фізіології Інституту геронтології та експериментальної патології АМН у м. Києві Фролькіса Володимира Веніаміновича, які несправедливо відійшли в тінь. Саме він створив адаптаційно-регуляторну теорію старіння, ввів поняття про вітаукт – процеси антистаріння в організмі, які постійно відбуваються.

Згідно з його теорією старіння, саме баланс між процесами старіння та антистаріння й забезпечує стабільну життєдіяльність організму в часі, відображає сутність того, що відбувається і, власне, усієї біологічної форми руху матерії. Ним розроблена гіпотеза про генно-регуляторний механізм розвитку вікової патології та концепція генно-регуляторної терапії, проаналізовані нейрогуморальні та мембранні зміни в процесі старіння, відкрито новий клас внутрішньоклітинних регуляторів (інвертори), створені нові підходи до експериментального подовження життя.

Але що ми знаємо про це? На жаль. Перед тим як намагатися створити що-небудь нове, бажано докладно вивчити історію питання, результати, які отримані нашими попередниками. Це допоможе нам уникнути можливих помилок і, стоячи на плечах попередників, побачити далі та зрозуміти більше.


BCK: Чи можуть віруси використовуватися для уповільнення старіння чи омолодження організму?

Н. Ж.: Поки віруси свідомо не використовуються для уповільнення чи омолодження організму. Але відомо, що гострі запальні захворювання, спричинені вірусами, бактеріями, грибами, напружують і змінюють нормальний перебіг обмінних процесів, виснажуючи внутрішні резерви, спричиняють прискорене старіння клітин і, як наслідок, організму загалом.

З іншого боку, саме становлення імунної системи обумовлено необхідністю постійного контакту з патогенами з довкілля. І тут знову ж ми маємо розуміти, що все залежить від інтенсивності подразника. Тому застосування вакцин – тих же вірусів, але в цілеспрямовано зміненій формі – можна розглядати як омолоджувальний засіб, який захищає весь організм (у разі якісного розроблення та адекватності застосування вакцин) від гострого некомпенсованого інфекційного процесу.

Окремим пунктом стоїть питання про вплив вірусів на безсмертя, так звана іморталізація. Відомо, що деякі віруси, проникаючи в геном клітини, перетворюють її в «безсмертну». Безсмертя такої клітини тут розуміється як здатність, на відміну від звичайних клітин організму, до безперервного поділу. Але за іронією життя нам чомусь не подобається запуск такого процесу в організмі. І ми називаємо його канцерогенезом.

Поки ми практично зовсім нічого не знаємо про роль вірусів, з якими постійно контактуємо, але які не спричиняють якогось помітного запального процесу (нам просто не до них). Їхню роль у житті багатоклітинних організмів ще потрібно вивчати. Цілком імовірно, що саме їх і можна буде віднести до тих чинників, які впливають на збільшення тривалості життя. Адже відомо, що тварини-гнотобіонти живуть удвічі менше, ніж звичайні тварини того ж різновиду, але існують у звичайних умовах, які кишать найрізноманітнішими мікроорганізмами. Однак вивчати всю цю різноманітність – завдання не для бідних країн, це завдання для майбутнього.


BCK: Наскільки перспективним є такий метод лікування хвороб, як віротерапія?

Н. Ж.: Вже дуже давно вчені використовують метод віротерапії – застосування вірусів-антагоністів збудників тих чи інших патологічних процесів в організмі. Класичним прикладом може бути фаготерапія, коли проти тих чи інших патогенних бактерій ми застосовуємо специфічні бактеріофаги, що викликають у них літичний процес. Про те, що є низка вірусів, які спроможні направлено вражати пухлинні клітини, гальмуючи розвиток пухлини, можна знайти множинні публікації в мережі.

Ба більше, у США вже проходять 2-3-ю стадію клінічних досліджень препарати для лікування важких форм пухлинного процесу на основі вірусів везикулярного стоматиту, хвороби Ньюкасла й аденовірусів. Цей підхід особливо перспективний в умовах розвитку неоперабельних форм пухлин, наприклад головного чи спинного мозку, коли будь-яке хірургічне втручання може бути фатальним. Вірус у таких умовах зробить усе акуратно, викликавши лізис саме трансформованих клітин і залишивши недоторканими нормальні, незмінені.


BCK: Чи спроможні бактеріофаги повністю замінити антибіотики? Чому?

Н. Ж.: Ні, бактеріофаги не можуть повністю замінити антибіотики. Фаги – це високоспецифічні облігатні паразити бактерій. Навіть для представників одного роду бактерій потрібні різні видоспецифічні фаги. Їхнє виділення, культивування, накопичення та подальше транспортування (що вимагає холодового ланцюжка) роблять цю форму боротьби з патогенними мікробами красивою, але слабо реалізуються в умовах сьогодення. Істотний недолік полягає в тому, що для пошуку адекватних фагів для нових видів мікроорганізмів потрібні серйозні капіталовкладення, а основне – час.

Хочу зазначити, що й антибіотики не можуть розв’язати всі проблеми. Знищуючи одні форми мікроорганізмів, ми створюємо умови для заселення звільненої екологічної ніші іншими формами, які, не виключено, можуть бути ще більш небезпечними, ніж знищені раніше.

Головне, що не береться до уваги, – необхідність розуміння тісного взаємозв’язку всіх форм життя, що присутні в людському, як і будь-якому іншому багатоклітинному, організмі. Тільки аналізуючи цю цілісність, розуміючи закони їхньої взаємодії, можна виокремити причину розвитку патології та способи її усунення найбільш адекватним способом. А зараз наші підходи в цій справі нагадують гасіння пожежі методом крапельного поливу.


BCK: Які чинники впливають на мутацію вірусів?

Н. Ж.: Якщо коротко – все оточення вірусів. Це всі відомі чинники довкілля: фізичні, хімічні, біологічні, зокрема антропогенні.


BCK: Чи може SARS-CoV-2 незабаром мутувати в безпечну для людини форму? Чому?

Н. Ж.: Коронавірус, як і всі інші з цього сімейства віруси, характеризується наявністю у своєму складі дуже довгого ланцюжка нуклеїнової кислоти. Тому в процесі відтворення вірусу в клітині можуть відбуватися помилки під час його копіювання. А ці «помилки» і є матеріалом для мінливості. Але варто зауважити, що мутаційний потенціал коронавірусів удвічі слабший, ніж вірусів грипу (і це теж пов’язано з будовою їхньої нуклеїнової кислоти). На патогенність вірусів впливають дуже багато чинників: стан організму-господаря, токсичне оточення, наявність ксенобіотиків, сезонність.

Напрям зміни активності/патогенності вірусу залежить від умов його репродукції. Але, згідно з відомими нам законами природи, основний напрям еволюції високопатогенних форм пов’язаний з їхнім переходом у помірно- чи слабопатогенні. Оскільки тільки такий режим відтворення забезпечує збереження виду-господаря, тобто людини.

Аналізуючи рівень смертності та загальну картину захворюваності на планеті, вірус, який циркулює зараз, не можна вважати високонебезпечним. Проблема не у вірусі, а в наявній системі охорони здоров’я, та й взагалі – в економічній системі, сучасному характері суспільного життя.


BCK: Як ви вважаєте, чи варто очікувати появи агресивніших форм вірусу, що спричиняє COVID-19?

Н. Ж.: Залежно від штучного регулювання умов для розмноження вірусу ми можемо отримувати більш-менш агресивні форми. Але в природі виживання агресивних форм лімітоване. І вони, потрапляючи в умови природної циркуляції, витіснятимуться низькопатогенними формами.


BCK: За вашими прогнозами, коли з’явиться ефективна вакцина, яка здатна захистити людей від COVID-19?

Н. Ж.: Прогнозувати дату появи ефективної вакцини я не можу: дуже багато складників, що не піддаються аналізу. Попри те що все минуле століття було присвячено вивченню грипу, ми ще багато чого не знаємо, не розуміємося на особливостях перебігу респіраторних інфекцій. Я б поставила зустрічне запитання: що кожен розуміє під фразою «захищати людей від COVID-19»? І захищати саме завдяки вакцині?

Поясню суть мого запитання. Передусім, якщо цю інфекцію 80% населення переносять безсимптомно, у дуже легкій і легкій формі, а в інших тяжкість перебігу обумовлена ​​невиконанням елементарних норм поведінки під час інфікування, нездоровим способом життя, хронічними патологічними процесами, які пов’язані з похилим віком, виникає питання про необхідність вакцинації.

Можливо, варто взяти до уваги чинники, що ускладнюють перебіг інфекційного процесу, та вплинути саме на них? Тобто звернути увагу на профілактику – це значно дешевше, простіше й ефективніше.

Ще один складник цього запитання – нездатність саме цієї частини населення виробляти досить напружену імунну відповідь на введення вакцини. Адже вони тому й хворіють важко. І застосування навіть дуже-дуже хорошої вакцини не буде поштовхом до формування адекватного захисту в таких осіб. Адже вони не можуть адекватно захищатися саме внаслідок виснаження (вікової інволюції) власної імунної системи.

І наше завдання – пояснити, що потрібно робити у звичайному житті, як їм змінити саме його, щоб не хворіти! Або якщо хворіти, то в легкій формі, без зриву компенсаторних механізмів.

Є ще одна пов’язана з вакцинацією проблема, яку імунологи знають, але переважно сором’язливо не беруть до уваги. Це формування у відповідь на введення вакцин антитілозалежної клітинної цитотоксичності. Вперше з цим феноменом, як із реальною проблемою, стикнулися під час широкого застосування протигрипозних вакцин в організованих колективах, офісах, на підприємствах, де працюють переважно молоді співробітники, люди з повноцінною імунною відповіддю (в умовах когортного застосування ці закономірності тільки й можна простежити).

Вакцинація імунологічно некомпрометованих осіб, яка, за задумом, мала б захистити їх від інфікування, перетворювалася на протилежне. Якщо протягом усього епідемічного сезону вони не хворіли, то наприкінці в багатьох щеплених спостерігали важкий чи дуже важкий перебіг захворювання.

Фахівцям зрозумілий механізм такої імунної відповіді. Але незрозуміло, чому бажання зробити «як краще» перетворюється на результат «як завжди». Тобто вакцини проти респіраторних захворювань далеко не завжди є розв’язанням проблеми.

Навіть навпаки: замість легкого розвитку хвороби без вакцинації застосування вакцини призводить до важкого перебігу інфекційного процесу. І для коронавірусів, як групи вірусів, що передаються, як і грип, респіраторним способом, теж показана така послідовність реакцій. Поки на кішках.


BCK: З наукової точки зору, чи можна уповільнити процеси старіння за допомогою ЗСЖ, спорту, приймання ноотропів та інших біохакерських підходів? Чому?

Н. Ж.: Так, звісно. Обмежуючи вплив чинників, що виходять за історично сформований діапазон модифікаційної мінливості, з одного боку, тренуючи організм, розширюючи в такий спосіб діапазон стійкості, з іншого, ми можемо не тільки реально збільшити тривалість життя, а й, головне, зберегти його якість.


BCK: Про що розповісте на Biohacking Conference Kyiv 2020?

Н. Ж.: Про роль віро-/мікро-/макробіому в житті людини. Про роль вірусів, мікробів, грибів у житті людей. І про те, як застосовувати ці знання для покращення якості та тривалості життя кожної конкретної людини.


11 листопада Надія виступить на Biohacking Conference Kyiv 2020. Вона представить доповідь на тему «Роль вірусів і мікробів у нашому повноцінному житті та їхній внесок у старіння організму». Також вчена відповість на запитання відвідувачів.

Програма заходу >>>

Оцініть цю новину:
(113 голосів, середнє 4.29 із 5.)

Придбати квиток
Підпишіться і дізнайтеся першим про топових спікерів і головні новини конференції